|
|
Halen üyelik konusunda belirli bir görüşleri olmayan devletler ile ilgili yazılar tartışmaya en açık ve en aydınlatıcı yazılar. Washington DC’deki Georgetown Üniversitesi’nden Charles King Romanya ile Moldavya’nın Avrupa-Atlantik bölgesine entegrasyonları karşısındaki engelleri ele alıyor.
|
|
|
The contributions on those states currently without a clear perspective of membership provide some of the most controversial and insightful reading. Charles King of Georgetown University, Washington DC, looks at the obstacles on the way to the Euro-Atlantic integration of Romania and Moldova, a comparison which itself seems contrived, inasmuch as the two states differ greatly in their national identities, their attitudes towards Europe and in their actual level of integration. He tracks the partial erosion of Moldovan public support for the European Union and NATO since the early 1990s, as the country moved closer to Moscow. By contrast, Romanian support for the European Union and NATO remains unchanged, with three-quarters of the Romanian population desiring EU membership, half of them unconditionally, this despite Bucharest's consistent last-place ranking among EU candidates in Western European polls. As King notes: "Europeans have not been nearly as enthusiastic about Romania as Romania about them." He documents Western concerns about the country's political course, the radical nationalism of the Greater Romania Party and the treatment of minorities. King's conclusion that "Neither Romania nor Moldova will become members of the European Union any time soon", is dated and needs differentiation. Whereas Romania has since acceded to NATO and has a clear timetable for EU membership, Moldova seems lost in no-man's-land between the Russian-dominated Comonwealth of Independent States (CIS) and the West.
|
|
|
, constate dans son étude du Belarus que l'opinion publique et le monde politique ont souvent des opinions divergentes et que plus la population se prononce en faveur de la démocratie et du libre marché, plus le président autoritaire Alexander Lukashenko isole son pays de l'Occident. Qui plus est, ce même Occident doit surmonter des associations négatives issues du passé tempétueux du Belarus et concurrencer l'influence du puissant voisin russe, qui dispose d'une considérable présence au niveau économique et des médias dans le pays. Le résultat est manifeste au niveau de la politique étrangère, ouvertement en faveur de la Russie, et cette tendance, d'après Zaiko, devrait se renforcer en raison de l'impact négatif de l'élargissement de l'UE sur les échanges commerciaux, les déplacements à l'étranger et la situation politique à Minsk. L'auteur conclut par une mise en garde : « Ignorer le Belarus, ou l'écarter purement et simplement en le considérant comme un échec, constitue une politique à la fois mauvaise et dangereuse. »
|
|
|
Die Beiträge über diejenigen Staaten, die derzeit keine klaren Beitrittspläne haben, führen zu äußerst heftigen Kontroversen und sind zugleich besonders aufschlussreich. Charles King von der Georgetown-Universität (Washington, D.C.) befasst sich mit den Hindernissen auf dem Weg Rumäniens und der Republik Moldau in die euro-atlantische Integration, wobei der Vergleich dieser beiden Staaten an sich schon als wenig sinnvoll erscheint, da sie sich hinsichtlich ihrer nationalen Identität, ihrer Haltung gegenüber Europa und dem tatsächlich erreichten Grad ihrer Integration sehr stark voneinander unterscheiden. Er beschreibt, wie die Unterstützung der Europäischen Union und der NATO seitens der Öffentlichkeit in der Republik Moldau Anfang der 90er Jahre teilweise zunichte gemacht wurde, während sich das Land auf Moskau zubewegte. Im Gegensatz dazu blieb die rumänische Unterstützung für die Europäische Union und die NATO auf dem gleichen Niveau; drei Viertel der rumänischen Bevölkerung sprechen sich für die EU-Mitgliedschaft aus - die Hälfte von ihnen bedingungslos - und zwar trotz der Tatsache, dass Bukarest bei westeuropäischen Meinungsumfragen zur Popularität der EU-Beitrittskandidaten stets an letzter Stelle steht. King stellt dazu fest: "Die Europäer sind nicht annähernd so enthusiastische Anhänger Rumäniens, wie die Rumänen Europaanhänger sind." Hier verweist er auf die Besorgnis des Westens, die sich aus dem politischen Kurs dieses Landes, aus dem radikalen Nationalismus der Groß-Rumänien-Partei und aus der Behandlung von Minderheiten ergibt. Die Schlussfolgerung Kings, der zufolge "weder Rumänien noch die Republik Moldau in absehbarer Zeit Mitglieder der Europäischen Union werden", ist überholt und bedarf der Differenzierung. Während Rumänien inzwischen der NATO beigetreten ist und einen klaren Zeitplan für die EU-Mitgliedschaft hat, scheint sich die Republik Moldau im Niemandsland zwischen der von Russland dominierten Gemeinschaft Unabhängiger Staaten (GUS) und dem Westen verirrt zu haben.
|
|
|
Las colaboraciones que se ocupan de los países que actualmente no tienen perspectivas claras de una adhesión futura constituyen la lectura más polémica e interesante. Charles King de la Universidad de Georgetown (Washington DC) examina los obstáculos que han encontrado Rumanía y Moldavia en sus respectivos caminos hacia la integración euroatlántica. Se trata de una comparación muy adecuada ya que los dos países mantienen grandes diferencias en sus identidades nacionales, su actitud respecto a Europa y el nivel de integración alcanzado. El autor va siguiendo la erosión que ha ido sufriendo el apoyo de la opinión pública moldava respecto la Unión Europea y la OTAN desde principios de los años noventa, cuando este país empezó a aproximarse a Moscú. Por el contrario, el apoyo rumano a la UE y la OTAN permanece intacto con un 75 por ciento de la población rumana partidario del ingreso en la UE, la mitad de ellos de forma incondicional, en contraste con el último puesto entre los candidatos a la entrada en la UE que los ciudadanos de Europa Occidental otorgan regularmente a Rumanía en las encuestas. Tal y como apunta King, "los europeos no se muestran en absoluto tan entusiastas hacia Rumanía como Rumanía hacia ellos". También refleja la preocupación que provocan en Occidente el rumbo político del país, el nacionalismo radical del Partido de la Gran Rumanía y el tratamiento dado a las minorías. La conclusión de King de que "ni Rumanía ni Moldavia se convertirán en miembros de la Unión Europea en un próximo futuro" ha quedado anticuada y necesita de algunas precisiones. Mientras que Rumanía ha ingresado en la OTAN y tiene un calendario claro para el proceso de adhesión a la UE, Moldavia parece estar perdida en una tierra de nadie entre Occidente y la Comunidad de Estados Independientes (CEI) que encabeza Rusia.
|
|
|
Gli articoli dedicati a quegli stati che al momento sono privi di una chiara prospettiva di adesione costituiscono una delle più controverse e penetranti letture. Charles King della Georgetown University, Washington DC, esamina gli ostacoli che Romania e Moldavia incontrano sulla via dell'integrazione euro-atlantica, un confronto che sembra forzato, poiché i due stati differiscono notevolmente nelle loro identità nazionali, nei loro atteggiamenti verso l'Europa e nel loro effettivo livello di integrazione. Mette in risalto la parziale erosione del sostegno dell'opinione pubblica moldava verso l'Unione Europea e la NATO dall'inizio degli anni '90, allorché il paese si è avvicinato di più a Mosca. Al contrario, l'appoggio rumeno per l'Unione Europea e la NATO rimane immutato, con il 75% della popolazione rumena che desidera l'adesione alla UE, di questa percentuale il 50% incondizionatamente; e ciò, secondo i sondaggi occidentali, malgrado il permanere di Bucarest all'ultimo posto della classifica dei candidati alla UE. Come sottolinea King: "gli Europei non sono stati altrettanto entusiasti della Romania quanto la Romania lo è stata di loro". Documenta i timori occidentali riguardo all'indirizzo politico del paese, al nazionalismo radicale del Partito della grande Romania e al trattamento delle minoranze. La conclusione di King che "né la Romania né la Moldavia diverranno presto membri dell'Unione Europea", è datata e necessita di un distinguo. Mentre la Romania ha aderito alla NATO e ha un calendario ben definito per l'adesione alla UE, la Moldavia sembra perduta in una terra di nessuno tra la Federazione di stati indipendenti (CIS), dominata dalla Russia, e l'Occidente.
|
|
|
As contribuições sobre os países actualmente sem uma perspectiva clara de adesão constituem alguma da leitura mais controversa e compreensiva. Charles King da Georgetown University, Washington DC, analisa os obstáculos da Roménia e da Moldávia no seu caminho para a integração europeia, uma comparação que em si própria parece inventada visto que os dois países diferem imenso nas suas identidades nacionais, nas suas atitudes em relação à Europa e no seu nível real de integração. Acompanha a erosão parcial do apoio público moldávio à União Europeia e à OTAN desde o princípio dos anos 90, quando o país se aproximava de Moscovo. Pelo contrário, o apoio romeno à União Europeia e à OTAN mantém-se inalterado, com três quartos da população romena a querer a adesão à UE, metade deles incondicionalmente, isto apesar do persistente último lugar entre os candidatos à UE em sondagens na Europa Ocidental. Como salienta King: "Os europeus foram bastante menos entusiastas acerca da Roménia que a Roménia acerca deles". Documenta as preocupações do Ocidente quanto à trajectória política do país, ao nacionalismo radical do Partido da Grande Roménia e ao tratamento das minorias. A conclusão de King de que "Nem a Roménia nem a Moldávia se tornarão membros da União Europeia num futuro próximo" está ultrapassada e deve ser diferenciada. Enquanto a Roménia já aderiu à OTAN e tem um calendário bem definido para a adesão à UE, a Moldávia parece perdida numa terra de ninguém entre a Comunidade de Estados Independentes (CEI), dominada pela Rússia, e o Ocidente.
|
|
|
Τα άρθρα αναφορικά με τα κράτη που δεν έχουν ακόμη μια σαφή προοπτική για την ιδιότητα του μέλους αποτελούν κάποιες από τις πλέον αντιφατικές και διορατικές μελέτες. Ο Charles King του Πανεπιστημίου Georgetown, της Washington DC, εξετάζει τα εμπόδια στο δρόμο για την Ευρω-ατλαντική ολοκλήρωση της Ρουμανίας και της Μολδαβίας, μια σύγκριση που η ίδια φαίνεται σκηνοθετημένη, επειδή τα δύο κράτη διαφέρουν τόσο πολύ στις εθνικές τους ταυτότητες, τις συμπεριφορές τους απέναντι στην Ευρώπη και στο πραγματικό επίπεδο της ολοκλήρωσης. Παρακολουθεί την τμηματική διάβρωση της υποστήριξης του λαού της Μολδαβίας προς την Ευρωπαϊκή Ένωση και το ΝΑΤΟ από τις αρχές της δεκαετίας του 1990 και μετά, καθώς η χώρα μετακινήθηκε πιο κοντά προς την Μόσχα. Αντιθέτως, η ρουμανική υποστήριξη προς την Ευρωπαϊκή Ένωση και το ΝΑΤΟ παραμένει αναλλοίωτη, με τα ? του Ρουμανικού πληθυσμού να επιθυμεί την ιδιότητα του μέλους του ΝΑΤΟ, οι μισοί από αυτούς χωρίς όρους, και αυτό παρά το ότι το Βουκουρέστι κατέχει συνεχώς την τελευταία θέση μεταξύ των υποψηφίων για την ΕΕ στις Δυτικοευρωπαϊκές δημοσκοπήσεις. Καθώς σημειώνει ο King: «Οι Ευρωπαίοι δεν είναι ούτε κατά προσέγγιση τόσο ενθουσιασμένοι για την Ρουμανία, όσο η Ρουμανία για εκείνους». Τεκμηριώνει τις Δυτικές ανησυχίες γύρω από την πολιτική πορεία της χώρας, τον ριζοσπαστικό εθνικισμό του κόμματος της Μεγάλης Ρουμανίας και την μεταχείριση των μειονοτήτων. Το συμπέρασμα του King ότι «Ούτε η Ρουμανία ούτε η Μολδαβία θα γίνουν σύντομα μέλη της Ευρωπαϊκής Ένωσης», είναι ξεπερασμένο και χρειάζεται να διαφοροποιηθεί. Δεδομένου ότι έκτοτε η Ρουμανία εντάχθηκε στο ΝΑΤΟ και έχει ένα σαφές χρονοδιάγραμμα για την ιδιότητα του μέλους της ΕΕ και η Μολδαβία δείχνει χαμένη στο μέσον μεταξύ της κυριαρχούμενης από την Ρωσία Κοινοπολιτείας των Ανεξαρτήτων Κρατών (CIS) και της Δύσης.
|
|
|
De bijdragen over de staten die op dit moment nog geen duidelijk vooruitzicht op toetreding hebben, omvatten de meest controversiële, maar ook verhelderende delen van het boek. Charles King van de Georgetown Universiteit in Washington DC, bekijkt de hinderpalen die de Euro-Atlantische integratie van Roemenië en Moldavië in de weg staan, een vergelijking die op zichzelf al wat gekunsteld lijkt, omdat de twee staten veel van elkaar verschillen in nationale identiteit, houding ten opzichte van Europa en hun feitelijk integratieniveau. Hij beschrijft de gedeeltelijke erosie van de publieke steun in Moldavië voor de Europese Unie en de NAVO vanaf het begin van de jaren 1990, een periode waarin het land meer aansluiting kreeg met Moskou. In Roemenië daarentegen bleef de steun voor de Europese Unie en de NAVO onveranderd. Driekwart van de Roemeense bevolking is voor het EU-lidmaatschap, waarvan de helft onvoorwaardelijk, ondanks de aanhoudend laatste plaats die Boekarest inneemt op de lijst van EU-kandidaten in Westerse opiniepeilingen. King merkt op: "De Europeanen zijn bij lange na niet zo enthousiast over Roemenië, als de Roemenen over de Europa". Hij documenteert de Westerse zorgen over de politieke koers van het land, het radicale nationalisme van de Groter Roemenië Partij en hoe het land omgaat met minderheden. King's conclusie dat "Noch Roemenië noch Moldavië binnenkort lid zullen worden van de Europese Unie", is gedateerd en moet genuanceerd worden. Roemenië is in de tussentijd toegetreden tot de NAVO en heeft een duidelijk tijdpad voor de toetreding tot de EU, terwijl Moldavië verdwaald lijkt in een soort niemandsland tussen het door Rusland overheerste Gemenebest van Onafhankelijke Staten (GOS) en het Westen.
|
|
|
Текстовете, посветени на страните, които за момента все още нямат ясна перспектива за членство, са най-спорни и задълбочени. Чарлз Кинг от Университета в Джорджтаун - Вашингтон, разглежда препятствията пред евроатлантическата интеграция на Румъния и Молдова, едно доста изкуствено сравнение, тъй като двете страни силно се различават и като национална идентичност, и в отношение си към Европа, и по степента на постигната интеграция. Авторът проследява ерозирането на обществената подкрепа за Европейския съюз и НАТО в Молдова от началото на 90-те години след сближаването на страната с Москва. В замяна на това румънската подкрепа за ЕС и НАТО си остава непроменена : три четвърти от румънското население желае членство в ЕС, като половината безусловно, и то въпреки че Букурещ упорито заема последното място от страните-кандидатки в европейските анкети. Както отбелязва Кинг, « европейците никога не са били така ентусиазирани към Румъния както Румъния към Европа ». Той документира и западните опасения от политическата линия на страната, от радикалния национализъм на Партия Велика Румъния и отношението към малцинствата. Заключението на Кинг, че « нито Румъния, нито Молдова скоро ще се присъединят към Европейския съюз » е остаряло и се нуждае от диференциация. Докато Румъния вече се присъедини към НАТО и има ясен график за членство в ЕС, Молдова сякаш се загуби в ничията земя между доминираната от Русия Общност на независими държави и Запада.
|
|
|
Nejspornějším a nejzajímavějším čtením jsou příspěvky o zemích, které v současné době nemají jasnou vyhlídku na členství. Charles King z Univerzity Georgetown (Washington DC, USA) zkoumá překážky, které stojí v cestě euroatlantické integraci Rumunska a Moldávie, což se samo o sobě zdá být umělé srovnání, jelikož národní identita těchto dvou států, jejich postoje k Evropě i jejich skutečná míra integrace se značně liší. King mapuje příčiny částečného rozpadu podpory moldavské veřejnosti pro Evropskou unii a NATO od počátku devadesátých let, jak se země přibližovala Moskvě. Přestože Bukurešť zaujímá v průzkumech v západní Evropě mezi kandidáty na členství v EU pravidelně poslední místo, rumunská podpora pro Evropskou unii a NATO se naopak nemění, tři čtvrtiny rumunského obyvatelstva si přejí členství EU, z toho polovina bezvýhradně. Jak King uvádí: „V Evropanech Rumunsko nevyvolává zdaleka takové nadšení, jaké oni vyvolávají v Rumunsku.“ Dokládá západní obavy z politického směru této země, z radikálního nacionalismu strany Velké Rumunsko a ze zacházení s národnostními menšinami. Kingův závěr, že „ani Rumunsko, ani Moldávie se v dohledné době jen tak členy Evropské unie nestanou“, je přežitý a postrádá diferenciaci. Zatímco Rumunsko od té doby přistoupilo k NATO a má jasný časový plán pro členství v EU, Moldávie se zdá být ztracena v prostoru nikoho mezi Ruskem ovládanou Společenstvím nezávislých států (CIS) a Západem.
|
|
|
Bidragene vedrørende de stater, som for øjeblikket ikke har noget klart tilsagn om medlemskab udgør noget af den mest kontroversielle og indsigtsfulde læsning. Charles King fra Georgetown University i Washington DC ser på de barrierer, der er for Rumæniens og Moldaviens integration i de euro-atlantiske strukturer. Sammenligningen virker en anelse søgt, fordi de to lande er meget forskellige med hensyn til national identitet, holdning til Europa og i deres faktiske integrationsniveau. Han påviser en delvis undergravning af den offentlige støtte i Moldavien til EU og NATO siden begyndelsen af 1990'erne, da landet bevægede sit tættere på Moskva. Derimod er den rumænske støtte til EU og NATO uændret, og her støtter trefjerdedele af den rumænske befolkning EU-medlemskab, halvdelen af dem betingelsesløst, og det på trods af at Bukarest fortsat er placeret sidst på listen over EU-kandidater i vesteuropæiske meningsmålinger. King noterer sig, at "Europæerne har ikke været nær så begejstrede for Rumænien, som rumænerne har været for europæerne." Han dokumenterer vestlige bekymringer for landets politiske kurs, Det Storrumænske Partis radikale nationalisme og behandlingen af mindretal. Kings konklusion om, at "Hverken Rumænien eller Moldavien bliver medlem af EU i nærmeste fremtid" er forældet og bør nuanceres. Mens Rumænien siden er blevet medlem af NATO og har en klar tidstabel for EU-medlemskab, er Moldavien fortabt i et ingenmandsland mellem det russisk dominerede SNG og Vesten.
|
|
|
Kirjutised nende riikide kohta, kellel puudub hetkel selge väljavaade liikmeks saada, pakuvad vastuolulist ja mõtlemapanevat lugemismaterjali. Charles King Washingtoni Georgetowni Ülikoolist vaatleb takistusi, mis seisavad Rumeenia ja Moldova ees integreerumisel Euro-Atlandi piirkonda. Juba see võrdlus iseenesest näib kunstlikuna, kuivõrd need kaks riiki erinevad oluliselt oma rahvusliku identiteedi, Euroopasse suhtumise ja tegeliku integratsioonitaseme poolest. Ta vaatleb Moldova avalikkuse toetuse vähenemist Euroopa Liidule ja NATO-le alates 1990. aastate algusest, kui Moldova suhted Moskvaga hakkasid soojenema. Seevastu Rumeenia toetus Euroopa Liidule ja NATO-le on jäänud samaks: kolm neljandikku Rumeenia elanikkonnast soovib ELiga ühinemist, pooled nendest tingimusteta. Seda ei ole mõjutanud ka asjaolu, et Bukarest on Lääne-Euroopas korraldatud rahvaküsitlustes jäänud ELi kandidaatriikide hulgas pidevalt viimasele kohale. Nagu King märgib: “Eurooplased ei suhtu Rumeeniasse pooltki nii suure vaimustusega kui Rumeenia neisse .” Ta kirjeldab Lääne muret riigi poliitilise kursi, Suur-Rumeenia Partei radikaalse natsionalismi ja rahvusvähemustesse suhtumise üle. Kingi lõplik arvamus, et “ei Rumeenia ega Moldova saa niipea Euroopa Liidu liikmeks”, on vananenud ja vajab revideerimist. Kui Rumeeniast on vahepeal saanud NATO liikmesriik ja tal on täpne ajakava ELiga ühinemiseks, siis Moldova näib olevat eksinud Venemaa poolt mõjutatava Sõltumatute Riikide Ühenduse (SRÜ) ja Lääne vahelisele eikellegimaale.
|
|
|
A jelenleg egyértelmű tagsági kilátásokkal nem rendelkező államokról szóló írások kínálják a legellentmondásosabb és legéleslátóbb olvasmányokat. A Washington D.C.-ben működő Georgetown Egyetemről Charles King azokat az akadályokat veszi szemügyre, amelyek Románia és Moldva útját kísérik az euró-atlanti integráció felé: ez az összehasonlítás önmagában is mesterkéltnek tűnik, legalább annyira, amennyire a két állam nemzeti azonosságtudata, Európával szembeni hozzáállása és tényleges integrációs szintje is nagymértékben eltér. A szerző az 1990-es évek elejétől nyomon követi az Európai Unió és a NATO támogatottságának részleges megcsappanását a moldáviai nyilvánosság körében, ahogy az ország közeledett Moszkvához. Ezzel ellentétben az Európai Unió és a NATO romániai támogatottsága nem változik – a román lakosság háromnegyede óhajtja az EU-tagságot, ezeknek a fele feltétel nélkül, hiába végez Bukarest rendszeresen az utolsó helyen az EU jelöltek között a nyugat-európai közvélemény-kutatásokban. Ahogy King megjegyzi: „Az európaiak közel nem lelkesednek annyira Románia iránt, mint Románia irántuk.” Dokumentálja a nyugat aggodalmait az ország politikai irányvonala, a Nagy Románia Párt radikális nacionalizmusa és a kisebbségekkel való bánásmód miatt. King következtetése, miszerint „sem Románia, sem Moldova nem lesz egyhamar az Európai Unió tagja” idejét múlt és azt árnyalni kell. Míg Románia azóta belépett a NATO-ba és világos menetrendje van az EU tagsághoz, Moldova úgy tűnik, elveszett az Oroszország által uralt Független Államok Közössége (FÁK) és a Nyugat közötti senkiföldjén.
|
|
|
Greinarnar um þau ríki sem enn hafa ekki mótað skýra afstöðu til aðildar eru meðal umdeilanlegustu skrifanna, en þær veita jafnframt bestu innsýnina. Charles King frá Georgetown háskólanum í Washington skoðar þær hindranir sem standa í vegi fyrir sameiningu Rúmeníu og Moldóvu við Evró-Atlantshafssvæðið, en það eitt að setja þessi ríki undir sama hatt virðist sérkennilegt þar sem þau eru afar ólík að eðli og sömuleiðis afstaða þeirra til Evrópu og hversu langt þau hafa náð í samhæfingu sinni við vestræn ríki. Hann rekur hvernig stuðningur almennings í Moldóvu við Evrópusambandið og NATO hefur verið að þverra frá því í upphafi tíunda áratugarins þegar stjórnvöld fóru að halla sér í auknum mæli að Moskvu. Aftur á móti er stuðningur Rúmena við Evrópusambandið og NATO óbreyttur og eru nú 75% íbúa í Rúmeníu hlynnt aðild að Evrópusambandinu, og þar af 50% skilyrðislaust, þó að Rúmenía skipi jafnan síðasta sætið í skoðanakönnunum í Vestur-Evrópu um ríki sem sækjast eftir aðild. Eins og King orðar það: „Evrópubúar hafa ekki verið nærri eins spenntir fyrir Rúmeníu og Rúmenía er fyrir þeim”. Hann skýrir frá áhyggjum Vesturlanda af þróuninni í stjórnmálum, róttækri þjóðernisstefnu rúmenska þjóðarflokksins og meðferð á minnihlutahópum. Niðurstaða Kings, sem er að „hvorki Rúmenía né Moldóva verði aðilar að Evrópusambandinu í náinni framtíð”, er úrelt auk þess sem ríkin tvö verður að skoða hvert fyrir sig. Rúmenía hefur þegar gengið til liðs við NATO og hefur skýra tímaáætlun um hvenær ganga skuli í Evrópusambandið, en Moldóva virðist hins vegar rifin milli Samveldis sjálfstæðra ríkja (CIS), þar sem Rússar ráða ríkjum, og Vesturlanda.
|
|
|
Straipsniai apie šiuo metu aiškios perspektyvos tapti narėmis neturinčias šalis pateikia labiausiai prieštaringų ir įžvalgių minčių. Charlesas Kingas iš Džordžtauno universiteto Vašingtone aptaria Rumunijos ir Moldovos kelyje į euroatlantinę integraciją esančias kliūtis, kai jau pats jų lyginimas atrodo dirbtinis dėl didžiulių šių dviejų valstybių tautinio tapatumo, jų požiūrių į Europą bei faktinio integracijos masto skirtumų. Jis teigia, kad Moldovos visuomenės parama iš dalies pradėjo silpnėti nuo dešimtojo dešimtmečio, šaliai labiau priartėjus prie Rusijos. Rumunijos, priešingai, parama Europos Sąjungai ir NATO nesikeičia - trys ketvirtadaliai Rumunijos gyventojų nori ES narystės, pusė iš jų be išlygų, nepaisant to, kad Bukareštas Vakarų Europos visuomenės apklausose nuolat užima paskutinę vietą tarp ES kandidačių. Kaip pažymi Kingas, „europiečiai toli gražu nėra taip entuziastingai nusiteikę Rumunijos atžvilgiu, kaip Rumunija – Europos.“ Jis įtikinamai parodo Vakarų susirūpinimą dėl šalies politinio kurso, radikalaus Didžiosios Rumunijos partijos nacionalizmo ir požiūrio į mažumas. Kingo išvada, kad „nei Rumunija, nei Moldova dar greitai netaps Europos Sąjungos narėmis“, yra pasenusi, be to, į tas šalis reikia žiūrėti skirtingai. Jei Rumunija per tą laiką jau prisijungė prie NATO ir turi aiškų stojimo į ES grafiką, Moldova, atrodo, pasiklydo niekieno žemėje tarp Nepriklausomų Valstybių Sąjungos (NVS), kurioje dominuoja Rusija, ir Vakarų.
|
|
|
Teksty poświęcone państwom, które obecnie nie mają wyraźnych szans na członkostwo, są najbardziej kontrowersyjną i odkrywczą lekturą. Charles King z Georgetown University w Waszyngtonie zwraca uwagę na przeszkody stojące na drodze integracji europejskiej Rumunii i Mołdawii. Samo to porównanie wydaje się sztuczne, ze względu na różnice pomiędzy tymi dwoma państwami jeśli chodzi o tożsamość narodową, nastawienie wobec Europy oraz ich rzeczywisty poziom integracji. Autor śledzi częściową erozję poparcia mołdawskiej opinii publicznej dla Unii Europejskiej i NATO od wczesnych lat 90., w miarę jak państwo to przesuwa się w kierunku Moskwy. W odróżnieniu od tego, rumuńskie poparcie dla Unii Europejskiej i NATO pozostaje bez zmian – trzy czwarte ludności Rumunii pożąda członkostwa w Unii Europejskiej, połowa z nich bezwarunkowo, i to pomimo ostatniego miejsca zawsze przyznawanego Rumunii w zachodnioeuropejskich rankingach kandydatów do UE. Jak zauważa King: „Europejczycy byli i są daleko mniej entuzjastycznie nastawieni wobec Rumunii, niż Rumunia wobec nich.” Autor dokumentuje zachodnie obawy o polityczny kurs obierany przez to państwo, a także o radykalny nacjonalizm Partii Wielkiej Rumunii oraz traktowanie mniejszości. Przedstawiony przez Kinga wniosek, że: „ani Rumunia, ani Mołdawia w żadnej bliższej przyszłości nie staną się członkami Unii Europejskiej, zdezaktualizował się i wymaga zróżnicowania. O ile Rumunia już zdążyła wstąpić do NATO i ma jasny terminarz zbliżający ją do członkostwa w Unii Europejskiej, Mołdawia wydaje się być pozostawiona na ziemi niczyjej, pomiędzy Wspólnotą Niepodległych Państw, a Zachodem.
|
|
|
Наиболее спорную и познавательную часть книги представляет собой рассмотрение вклада государств, у которых в настоящее время отсутствует ясная перспектива вступления в НАТО. Чарльз Кинг из Джорджтаунского университета (г. Вашингтон, округ Колумбия), рассматривает препятствия на пути к евроатлантической интеграции Румынии и Молдовы. Само по себе сравнение этих стран кажется несколько искусственным, поскольку они сильно отличаются друг от друга по своей национальной самобытности, их отношению к Европе и фактической степени интеграции. Он прослеживает частичное ослабление поддержки Европейского союза и НАТО со стороны молдавской общественности с начала девяностых годов, когда страна, стала сближаться с Москвой. В противовес этому, поддержка Румынией Европейского союза и НАТО остается неизменной, причем три четверти румынского населения изъявляют желание вступить в ЕС. 50% населения безоговорочно поддерживает это, несмотря на то, что по результатам западноевропейских опросов общественного мнения Бухарест неизменно занимает последнее место среди кандидатов в ЕС. Как отмечает Кинг: «Европейцы далеко не так восторженно относятся к Румынии, как Румыния относится к ним». Он обосновывает озабоченность Запада политическим курсом страны, радикальным национализмом партии «Великая Румыния» и отношением к национальным меньшинствам. Заключение Кинга о том, что «в ближайшем времени ни Румыния, ни Молдова не станут государствами-членами Европейского союза», устарело и нуждается в уточнении. Принимая во внимание, что Румыния с тех пор уже вступила в НАТО и у нее есть четкий график вступления в ЕС, Молдова представляется затерявшейся на «нейтральной полосе» между «Содружеством Независимых Государств» (СНГ), где доминирует Россия, и Западом.
|
|
|
Príspevky o krajinách, ktoré v súčasnosti nemajú jasné vyhliadky na členstvo, poskytujú veľmi kontroverzný, no pútavý materiál na čítanie. Charles King z Georgetownskej univerzity (Georgetown University) vo Washingtone v USA skúma prekážky, ktoré stoja v ceste euroatlantickej integrácii Rumunska a Moldavska, čo sa už samo osebe zdá byť dosť umelým porovnaním, pretože národná identita týchto dvoch štátov, ich postoje k Európe, aj ich skutočná miera integrácie sa značne líšia. Autor zisťuje príčiny čiastočného oslabenia podpory členstva v Európskej únii a NATO zo strany moldavskej verejnosti od začiatku deväťdesiatych rokov, odkedy sa krajina približovala Moskve. Aj napriek tomu, že Bukurešť obsadzuje v západoeurópskych prieskumoch spomedzi kandidátov na členstvo v EÚ sústavne posledné miesto, rumunská podpora ambícií členstva v Európskej únii a NATO sa nemení. Tri štvrtiny rumunského obyvateľstva si želajú členstvo v EÚ, z toho polovica bezvýhradne. Ako King poznamenáva: „Európania ani zďaleka nie sú Rumunskom takí nadšení, ako je Rumunsko nadšené nimi.“ Dokladá obavy Západu z politického smerovania krajiny, z radikálneho nacionalizmu strany Veľké Rumunsko a zo správania sa voči menšinám. Kingov záver, že „ani Rumunsko, ani Moldavsko sa v dohľadnej dobe členmi Európskej únie nestanú“, je prekonaný a chýba mu diferenciácia. Zatiaľ čo Rumunsko od tej doby už vstúpilo do NATO a má na cestu k členstvu v EÚ vypracovaný jasný časový harmonogram, Moldavsko sa zdá byť stratené v zemi nikoho medzi Spoločenstvom nezávislých štátov (CIS/SNŠ), ktoré ovláda Rusko, a Západom.
|
|
|
Prispevki o tistih državah, ki so zaenkrat še brez jasnih obetov za članstvo, so eno izmed najbolj kontroverznih in poučnih branj. Charles King z Univerze Georgetown v Washingtonu proučuje ovire, ki ležijo na poti Romunije in Moldove do evroatlantskih integracij; gre za primerjavo, ki se morda zdi nemogoča zaradi ogromnih razlik med obema državama glede nacionalne identitete, njunega odnosa do Evrope in njune dejanske stopnje integriranosti. Avtor opisuje delno zmanjševanje naklonjenosti Evropski uniji in Natu v moldovski javnosti od zgodnjih 90-ih dalje, ko se je država bolj približala Moskvi. Po drugi strani pa ostaja romunska podpora Evropski uniji in Natu nespremenjena – tri četrtine romunskega prebivalstva si želi članstvo v EU, od tega polovica brezpogojno, in to kljub temu, da v zahodnoevropskih anketah Bukarešta med kandidatkami za članstvo v EU vedno znova zasede zadnje mesto. “Evropejci niso niti pol toliko navdušeni nad Romunijo, kot je Romunija nad njimi”, pravi King. V svojem prispevku piše o političnem toku v državi, o radikalnem nacionalizmu Stranke Velike Romunije in o ravnanju z manjšinami. Kingov zaključek, da “ne bosta ne Romunija ne Moldova postali članici EU v bližnji prihodnosti”, je zastarel in bi ga bilo treba delno spremeniti. Medtem ko je Romunija že vstopila v Nato in ima tudi jasno časovnico za vstop v EU, pa se Moldova zdi izgubljena na nikogaršnji zemlji med Skupnostjo neodvisnih držav (SND), kjer prevladuje Rusija, in pa Zahodom.
|
|
|
Stāstījumi par tām valstīm, kurām nav skaidras dalības perspektīvas, ir vispretrunīgākā un vērīgākā lasāmviela. Čarlzs Kings (Charles King) no Džordžtaunas universitātes, Vašingtonā apskata šķēršļus ceļā uz Eiroatlantisko integrāciju Rumānijai un Moldovai. Pats par sevi šāds salīdzinājums šķiet izdomāts, ievērojot, ka abām valstīm ir būtiski atšķirīgas nacionālās identitātes, dažāda attieksmē pret Eiropu un atšķirīgs faktiskās integrācijas līmenis. Autors izseko daļējai Eiropas Savienības un NATO atbalsta erozijai Moldovas sabiedrībā kopš 1990.gadu sākuma, kad valsts sāka tuvināties ar Maskavu. Pretstatā tam, Rumānijas atbalsts Eiropas Savienībai un NATO paliek bez izmaiņām, kur trīs ceturtdaļas Rumānijas iedzīvotāju pauž vēlmi iestāties Eiropas Savienībā, puse no tiem bez ierunām, un tas viss ir, neraugoties uz Bukarestes pastāvīgo pēdējo vietu Eiropas Savienības kandidātvalstu sarakstā Rietumeiropas sabiedrības aptaujās. Kings atzīmē: “Eiropieši ne tuvu nav tik entuziastiski par Rumāniju kā Rumānija par eiropiešiem.” Viņš atsauc atmiņā Rietumu bažas par valsts politisko kursu, radikālo Rumānijas lielās partijas nacionālismu un attieksmi pret minoritātēm. Kinga secinājums par to, ka “ne Rumānija, ne Moldova nekļūs par Eiropas Savienības dalībvalstīm tuvākā nākotnē”, ir novecojis un ir jāuztver diferencēti. Kamēr Rumānija, kopš raksta tapšanas laika ir kļuvusi par NATO dalībvalsti un ir sastādījusi skaidru laika grafiku sakarā ar iestāšanos Eiropas Savienībā, Moldova izskatās kā nevienam nepiederoša zeme, kas atrodas starp Krievijas dominēto Neatkarīgo valstu savienību (NVS) un Rietumiem.
|
|
|
Матеріали про країни, які нині не мають чіткої перспективи членства, є найсуперечливішими й цікавими. Чарльз Кінг з Джорджтаунського університету, Вашингтон, округ Колумбія, розглядає перешкоди на шляху Румунії й Молдови до євроатлантичної інтеграції. Це порівняння само по собі здається суперечливим через те, що ці дві країни дуже відмінні з точки зору своєї національної свідомості, ставлення до Європи і фактичного рівня інтеграції. Він відслідковує часткове ослаблення в Молдові громадської підтримки членства в ЄС і НАТО після початку 1990-х років, в міру більшого зближення країни з Москвою. На противагу цьому, підтримка членства в ЄС і НАТО з боку населення Румунії залишається стабільною. Три чверті населення Румунії прагнуть членства в ЄС, половина з них – безумовно, і це попри постійне останнє місце, яке Бухарест займає серед усіх кандидатів на членство в ЄС в опитуваннях громадської думки в Західній Європі. Як зазначає Кінг: “Європейці і близько не мають такого ентузіазму щодо Румунії, який Румунія має щодо них.” Він документує занепокоєння Заходу з приводу політичного курсу країни, радикального націоналізму партії “Велика Румунія” та ставлення до національних меншин. Висновок Кінга про те, що “ані Румунія, ані Молдова не стануть членами Європейського Союзу у найближчому майбутньому”, застарілий і потребує диференціації. В той час як Румунія спромоглася вступити до НАТО і стоїть на порозі членства у ЄС, Молдова, схоже, заблукала на нічийній землі між СНД, в якій домінує Росія, і Заходом.
|
