|
|
Bu doküman “yeterli çapta askeri yeteneğin bulundurulmasının ve toplu savunma amacıyla topluca hareket etmeye hazırlıklı olmanın İttifak’ın güvenlik hedeflerinin merkezini oluşturduğunu” ve savaşabilme yeteneğinin aynı zamanda “İttifak’ın çatışma önleme ve kriz yönetimi yeteneğinin de temelini oluşturduğunu” belirtmektedir.
|
|
|
Despite this, the myth maintained in Brussels is that the Alliance's primary task still lies in being ready to defeat any direct military threat to the territorial integrity of its members. The same NATO communiqués that go on to talk about nothing but peacekeeping assert that the Alliance remains the basis for collective defence. Instead of embracing the obvious changes in the strategic environment, politically correct thinking ties the Alliance to the mantra contained in its latest Strategic Concept from 1999 that "the maintenance of an adequate military capability and clear preparedness to act collectively in the common defence remain central to Alliance security objectives" and that the capabilities for war-fighting are also "the basis of the Alliance's ability to contribute to conflict prevention and crisis management". The structure, procedure, language and culture of the organisation continue to convey the message that it must meet the highest dangers of military aggression. Deficiencies in capabilities are still largely defined by this standard, just as the command structures, though considerably adjusted, remain designed for the old model, not the new task. The most recent innovations, the NRF and Allied Command Transformation, were created specifically to deal with NATO's supposed deficit in high-end military power.
|
|
|
En dépit de cela, le mythe qui prévaut à Bruxelles est que la tâche principale de l'Alliance consiste toujours à être prête à faire échouer toute menace militaire directe contre l'intégrité territoriale de ses membres. Les même communiqués de l'OTAN, qui ne cessent de parler de maintien de la paix, affirment que l'Alliance demeure la base de la défense collective. Plutôt que d'admettre les changements manifestes intervenus dans l'environnement stratégique, le mode de pensée politiquement correct associe l'Alliance au mantra contenu dans le Concept stratégique actualisé de 1999, suivant lequel « le maintien d'un potentiel militaire adéquat et une volonté manifeste d'agir collectivement pour la défense commune restent essentiels à la réalisation des objectifs de l'Alliance sur le plan de la sécurité » et l'existence de capacités militaires efficaces « est aussi fondamentale pour permettre à l'Alliance de contribuer à la prévention des conflits et à la gestion des crises ». La structure, les procédures, le langage et la culture de l'organisation continuent à transmettre le message qu'elle doit pouvoir faire face aux risques les plus élevés d'agression militaire. Les défauts de capacités continuent à être définis dans une large mesure en fonction de cette norme. De même, les structures de commandement, bien qu'ayant subi un considérable ajustement, demeurent conçues pour l'ancien modèle et pas pour la nouvelle tâche. Les innovations les plus récentes - la NRF et le Commandement allié Transformation - ont été spécifiquement créées pour remédier au déficit supposé de l'OTAN en matière de puissance militaire haut de gamme.
|
|
|
Trotzdem hält man in Brüssel an dem Mythos fest, die Hauptaufgabe des Bündnisses bestehe unverändert darin, jede direkte militärische Bedrohung der territorialen Unversehrtheit seiner Mitglieder abwehren zu können. Die gleichen NATO-Kommuniqués, die von nichts anderem reden als von Friedensmissionen, behaupten auch, das Bündnis biete weiterhin die Grundlage der kollektiven Verteidigung. Anstatt dass die NATO den ganz offensichtlichen Änderungen des strategischen Umfelds Rechnung trägt, ist sie durch das Erfordernis der politischen Korrektheit an die Maxime des Strategischen Konzepts von 1999 gebunden, wonach die Aufrechterhaltung eines angemessenen militärischen Dispositivs und die eindeutige Bereitschaft zu kollektivem Vorgehen im Interesse der gemeinsamen Verteidigung weiterhin für die Sicherheitsziele des Bündnisses von zentraler Bedeutung sind; zudem seien die Fähigkeiten im Bereich der Kriegführung auch die "Grundlage für die Fähigkeit des Bündnisses, einen Beitrag zur Verhütung und zur Bewältigung von Krisen zu leisten." Struktur, Vorgehensweise, Sprache und Kultur dieser Organisation vermitteln nach wie vor den Eindruck, dass die NATO den höchsten Gefahrenstufen einer militärischen Aggression gewachsen sein muss. Immer noch werden Defizite im Bereich der Fähigkeiten weitgehend anhand dieses Standards beurteilt, ebenso wie die Kommandostrukturen, auch wenn sie den neuen Bedingungen in beträchtlichem Umfang angepasst wurden, weiterhin auf das alte Modell und nicht auf die neue Mission des Bündnisses zugeschnitten sind. Die jüngsten Neuerungen, d.h. die NRF und das Alliierte Kommando für Fragen der Umgestaltung, wurden eigens mit dem Ziel eingeführt, das mutmaßliche Defizit der NATO im Bereich riskanter Kampfeinsätze zu beseitigen.
|
|
|
A pesar de ello en Bruselas siguen manteniendo el mito de que la principal misión de la Alianza es estar preparados para derrotar cualquier amenaza militar directa contra la integridad territorial de sus miembros. Los propios comunicados de la OTAN que no hablan de otra cosa más que de mantenimiento de la paz siguen insistiendo en que la Alianza continúa representando el fundamento de su defensa colectiva. En lugar de aceptar los evidentes cambios que se han producido en el entorno estratégico, el pensamiento políticamente correcto sigue vinculando a la Alianza con la idea central que se repite en su Concepto Estratégico de 1999 de que "el principal objetivo de seguridad de la Alianza sigue siendo el mantenimiento de una capacidad militar suficiente y una preparación adecuada para actuar colectivamente en la defensa común" y que las capacidades de combate constituyen también "la base de la capacidad de la Alianza de contribuir a la prevención de conflictos y la gestión de crisis". La estructura, procedimientos, lenguaje y cultura de la organización siguen incluyendo el mensaje de que deben ser adecuadas para afrontar cualquier tipo de agresión militar. Las carencias en capacidades siguen midiéndose en gran parte a partir de ese mismo patrón, al igual que ocurre con las estructuras de mando que, a pesar de haber sido bastante adaptadas, siguen estando diseñadas para el viejo modelo y no para las nuevas misiones. Las dos innovaciones más recientes, la NFR y el Mando Aliado de Transformación, se crearon específicamente para solucionar el supuesto déficit de capacidades de combate de la OTAN.
|
|
|
Malgrado ciò, a Bruxelles sopravvive la convinzione che il compito primario dell'Alleanza consista ancora nell'essere pronta a sconfiggere ogni minaccia militare diretta contro l'integrità territoriale dei suoi membri. Gli stessi comunicati stampa della NATO, che non cessano di parlare che di mantenimento della pace, affermano che l'Alleanza rimane il fondamento della difesa collettiva. Invece di prendere atto degli evidenti cambiamenti prodottisi nel contesto strategico, il modo di pensare politicamente corretto vincola l'Alleanza al mantra contenuto nel suo ultimo Concetto strategico (quello del 1999), che cioè "mantenere un'adeguata capacità militare ed un completo stato di preparazione per agire collettivamente per la difesa comune rimane essenziale per gli obiettivi dell'Alleanza nel campo della sicurezza" e che tali capacità costituiscono anche "la base della capacità dell'Alleanza di contribuire alla prevenzione dei conflitti ed alla gestione della crisi". La struttura, le procedure, il linguaggio e la cultura dell'organizzazione continuano a veicolare il messaggio che essa deve poter far fronte ai maggiori pericoli di un'aggressione militare. Le carenze nelle capacità sono ancora ampiamente definite in base a questo principio, allo stesso modo delle strutture di comando, che, sebbene notevolmente modificate, restano concepite per il vecchio modello, non per il nuovo compito. Le più recenti innovazioni, la NRF ed il Comando alleato per la trasformazione, sono state create specificamente per affrontare la presunta carenza di potenza militare della NATO negli aspetti più complessi.
|
|
|
Apesar disto, o mito sustentado em Bruxelas é que a tarefa primordial da Aliança ainda reside em estar pronta para derrotar qualquer ameaça militar directa à integridade territorial dos seus membros. Os mesmos comunicados que apenas falam da manutenção da paz afirmam que a Aliança permanece a base para a defesa colectiva. Em vez de aceitar as mudanças óbvias no ambiente estratégico, o pensamento politicamente correcto amarra a Aliança à máxima contida no seu último Conceito Estratégico de 1999 que diz que "a manutenção de uma capacidade militar adequada e de uma prontidão clara para agir colectivamente na defesa comum permanece central aos objectivos de segurança da Aliança" e que as capacidades de empreender guerras também são "a base da capacidade da Aliança para contribuir para a prevenção de conflitos e para a gestão de crises". A estrutura, os procedimentos, a linguagem e a cultura da organização continuam a transmitir a mensagem de que tem de ser capaz de lidar com os maiores perigos da agressão militar. As deficiências nas capacidades ainda são, em grande medida, definidas de acordo com esta norma, tal como as estruturas de comando, que, apesar de consideravelmente reajustadas, continuam a ser concebidas para o modelo antigo e não para a nova missão. As inovações mais recentes, a NRF e o Comando Aliado da Transformação, foram criados especificamente para lidar com o suposto défice da OTAN em poder militar de máxima sofisticação.
|
|
|
على الرغم من ذلك، فإن الأسطورة التي تصر عليها قيادة الحلف في بروكسل هي أن مهمته الأساسية تتلخص في الاستعداد للدفاع ضد أي تهديد عسكري مباشر لسلامة أراضي الدول الأعضاء في الحلف. غير أن نفس البيان الصادر عن حلف الناتو، والذي لا يتحدث عن أي شيء آخر بخلاف موضوع حفظ السلام، يؤكد أن الحلف سيبقى قاعدة راسخة للأمن الجماعي. وبدلاً من قبول التغيرات الواضحة في البيئة الاستراتيجية، فإن التفكير الصحيح من وجهة النظر السياسية يربط الحلف بكل العبارات التي وردت ضمن الوثيقة التي تضمنت أحدث مفهوم استراتيجي يصدر عن الحلف في عام 1999، والتي جاء فيها أن "الاحتفاظ بقدرات عسكرية كافية والاستعداد الواضح للعمل بصورة جماعية في حالات الدفاع المشترك يظلان من الأهداف الأمنية الرئيسية التي يسعى الحلف إلى تحقيقها"، وأن قدراته لخوض الحرب هي أيضاً "الأساس الذي يستند إليه استعداد الحلف للمساهمة في منع وقوع النـزاعات وإدارة الأزمات". ولا يزال هيكل وإجراءات ولغة وثقافة هذه المؤسسة أموراً تعكس رسالتها المتمثلة في ضرورة مواجهة الأخطار الكبيرة الناجمة عن الاعتداء العسكري. كما أن أوجه القصور في القدرات لا تزال تـُـعـرّف وفقاً لهذا المعيار، تماماً مثل الهياكل القيادية، بالرغم من تعديلها بقدر كبير، وكلها مصممة على ذلك النموذج القديم، وليس على المهمات الجديدة. وكانت عملية تشكيل قوة الناتو للرد إلى جانب التحولات التي جرت في قيادة قوات الحلفاء قد تمت للتعامل على وجه التحديد مع العجز المفترض الذي يواجهه حلف الناتو في مجال القوة العسكرية اللازمة للأعمال القتالية في المستوى الأعلى.
|
|
|
Niettemin wordt in Brussel de mythe in stand gehouden dat de primaire taak van het Bondgenootschap bestaat uit het gereed zijn om iedere directe militaire dreiging tegen de territoriale integriteit van zijn leden te bestrijden. In dezelfde NAVO-communiqués, die over niets anders gaan dan vredeshandhaving, staat ook dat het Bondgenootschap de basis blijft voor de collectieve verdediging. In plaats dat zij de zo duidelijke veranderingen in de strategische omgeving omarmt, blijft de NAVO vast zitten aan de politiek correcte mantra uit het meest recente Strategische Concept uit 1999 dat "het instandhouden van een adequaat militair vermogen en een duidelijke bereidheid om collectief op te treden in het belang van de collectieve verdediging, centraal blijven staan in de veiligheidsdoelstellingen van het Bondgenootschap" en dat het vermogen voor oorlogvoering tevens "de basis vormt voor het vermogen van het Bondgenootschap om bij te dragen aan conflictpreventie en crisisbeheersing". De structuur, procedures, taal en cultuur van de organisatie blijven de boodschap overbrengen dat zij het hoofd moet bieden aan de grootste gevaren van militaire agressie. Tekorten in de vermogens worden voornamelijk op grond van die maatstaf vastgesteld, net als de commandostructuren, die dan wel aanzienlijk zijn bijgesteld, maar die toch passen bij het oude model en niet bij de nieuwe taak. De meest recente innovaties, de NRF en het Geallieerd Commando voor Transformatie, zijn specifiek ingesteld om in te spelen op het veronderstelde tekort van de NAVO aan geavanceerde militaire macht.
|
|
|
Въпреки това, в Брюксел се поддържа митът, че основната задача на НАТО е да се справя с всяка пряка военна заплаха за териториалната цялост на неговите членове. В същите комюникета, в които се говори само за опазване на мира, се твърди, че Алиансът си остава основата на колективната отбрана.Вместо да се приемат очевидните промени в стратегическата среда, политически правилното мислене обвързва Алианса с мантрата от последната му Стратегическа концепция от 1999 г., която гласи, че “поддържането на адекватни военни способности и ясна готовност да се действа колективно в общата отбрана продължават да имат основно значение за целите на Алианса в областта на сигурността” и че “способностите за водене на война са в основата на възможността на Алианса да допринесе за предотвратяването на конфликти и регулирането на кризи”. Структурата, процедурата, езикът и културата на организацията продължават да носят посланието , че тя трябва да противостои на най-големите опасности от военна агресия. Недостатъците в способностите все още се определят най-вече по тези стандарти, командните структури също, макар че бяха сериозно адаптирани, продължават да се основават на стария модел, а не на новите задачи. Последните нововъведения, NRF и Съюзното командване по трансформацията, бяха създадени специално, за да решат проблема с предполагаемия дефицит на НАТО във висшите военни действия.
|
|
|
Přesto v Bruselu přežívá mýtus, že primárním úkolem Aliance je i nadále připravenost reagovat na jakékoli přímé vojenské ohrožení územní integrity jejích členů. Průběžná komuniké NATO, nehovořící o ničem jiném než o mírových operacích, trvale ujišťují, že Aliance zůstává základnou pro kolektivní obranu. Aliance, namísto přijetí evidentních změn ve strategickém prostředí se z důvodu „univerzální správnosti politického názoru“ váže k mantře posledního Strategického konceptu NATO z roku 1999 obsažené ve slovech „udržení adekvátního vojenského potenciálu a dokonalá připravenost jednat kolektivně při společné obraně je i nadále jedním z hlavních bezpečnostních cílů Aliance“; vojenské schopnosti jsou charakterizovány jako „základ způsobilosti Aliance přispívat k prevenci před konflikty a krizovými situacemi“. Struktura, jednání, jazyk a kultura této organizace dávají stále na srozuměnou, že schopnosti spojenců musí odpovídat maximálním nebezpečím vojenské agrese. Nedostatky ve schopnostech jsou definovány podle této normy a velitelské struktury, přestože byly podřízeny důkladné reorganizaci, jsou i nadále organizovány podle starého vzoru, aniž by byly přizpůsobeny novým úkolům. Dvě nejnovější formace Aliance - NRF a Velitelství spojeneckých sil pro transformaci - byly zřízeny speciálně z důvodu nedostatku vojenské síly na vysoké úrovni.
|
|
|
Sellele vaatamata hoitakse Brüsselis tänini alal müüti, et alliansi esmane ülesanne on olla valmis võitlema igasuguse otsese sõjalise ohuga tema liikmete territoriaalsele terviklikkusele. Need samad NATO kommünikeed, mis muust ei räägigi kui rahuvalvest, kinnitavad, et allianss jääb oma liikmete kollektiivse kaitse alustalaks. Selle asemel, et tunnistada strateegilises keskkonnas toimunud ilmseid muutusi, aheldab poliitiliselt korrektne mõtlemine alliansi tema viimases, 1999. aasta strateegilises kontseptsioonis korrutatud mantra külge, mille kohaselt „piisava sõjalise võimekuse ning kollektiivseks kaitseks valmisoleku säilitamine jäävad alliansi keskseteks julgeolekueesmärkideks” ning sõjapidamisvõime on ühtlasi „alus, millel põhineb alliansi suutlikkus aidata kaasa konfliktide ärahoidmisele ning kriiside ohjamisele”. NATO struktuur, toimingud, keelekasutus ja töökultuur kannavad endiselt sõnumit, et organisatsioon peab olema valmis võitlema kõige suurema ohu, s.o sõjalise agressiooniga. Puudujääke sõjalistes võimetes käsitletakse ikka veel suuresti sellest lähtudes ning ka juhtimisstruktuurid, mida on küll oluliselt kohandatud, on üles ehitatud vana mudeli järgi, mitte uue ülesande täitmiseks. NATO kõige uuemad leiutised, nimelt reageerimisjõud ning ümberkujundus- ja arendusjuhatus, loodi konkreetselt selleks, et likvideerida väidetavad puudujäägid NATO kõrgetasemelistes sõjalistes võimetes.
|
|
|
Ennek ellenére, a Brüsszelben életben tartott mítosz szerint, a Szövetség elsődleges feladata abban áll, hogy készen álljon bármilyen a tagok területi sérthetetlenségét érő katonai fenyegetést leküzdeni. Ugyanazok a NATO-közlemények, amelyek semmi másról nem beszélnek, mint a békefenntartásról, azt állítják, hogy a Szövetség változatlanul a kollektív védelem alapja. A stratégiai környezetben beállt egyértelmű változások felvállalása helyett, a politikailag korrekt gondolkodás a Szövetséget az 1999-ben elfogadott Stratégiai Koncepció hitvallásához köti, mely szerint „a megfelelő katonai képességek fenntartása és az egyértelmű hajlandóság a kollektív fellépésre a közös védelem terén változatlanul a Szövetség biztonsági célkitűzéseinek középpontjában marad” valamint, hogy a harcképesség „a Szövetség azon képességeinek alapja, amellyel képes hozzájárulni a konfliktusok megelőzéshez és kezeléshez”. A szervezet struktúrája, eljárásai, nyelvezete és kultúrája változatlanul azt az üzenetet sugallja, hogy a katonai agresszió legnagyobb fokú veszélyeivel kell szembenéznie. A képességbéli hiányosságokat nagyobbrészt ezen elvek mentén azonosítják csakúgy, mint a parancsnoki struktúrákat, amelyeket bár modernizáltak, de még mindig a régi modellt és nem az új feladatot tükrözik. A legújabb innovációk, az NRF és a Szövetséges Átalakulási Parancsnokság specifikusan azért jöttek létre, hogy a NATO katonai erejének felsőbb spektrumban lévő hiányosságait kezeljék.
|
|
|
Engu að síður ríður sú goðsögn húsum í Brüssel að helsta verkefni bandalagsins sé enn að vera reiðubúið til að vinna bug á hverri hernaðarógn við aðildarríki þess. Sömu NATO tilkynningarnar og fjalla að mestu leyti um friðargæslu staðhæfa eigi að síður að grundvöllur bandalagsins sé sameiginlegar varnir. Í stað þess að aðlaga sig að hinum augljósu breytingum á hernaðarumhverfinu, bindur pólitísk rétthugsun bandalagið við þuluna í varnarstefnu þess frá 1999 að „nægilegur herafli og skýr vilji til að bregðast við sem ein heild í þágu sameiginlegra varna liggur til grundvallar öryggismarkmiðum bandalagsins” og að getan til styrjaldarreksturs sé einnig „undirstaðan undir getu bandalagsins til að koma í veg fyrir átök og leysa úr hættuástandi”. Skipulag, starfshættir, málfar og menning bandalagsins eru enn gegnsýrð af þeim meginskilaboðum að það verði að geta tekist á við ýtrustu hættur hernaðarógnar. Vanbúnaður í hernaðargetu er enn að mestu leyti skilgreindur með þetta í huga, og eins eru herstjórnarkerfin, þó að þau hafi verið aðlöguð að verulegu leyti, gerð með eldri skipan í huga, ekki hið nýja verkefni. Nýbreytni síðustu ára, viðbragðssveit NATO og yfirstjórn umbreytingarmála, voru sérstaklega sett á laggirnar til að bregðast við vanbúnaði í framvarðarherafla NATO.
|
|
|
Nepaisant to, Briuselyje ir toliau gyvuoja mitas, kad svarbiausias Aljanso tikslas yra būti pasirengusiam įveikti bet kurią karinę grėsmę savo narių teritoriniam vientisumui. Tie patys NATO pranešimai spaudai, kuriuose apie nieką daugiau, išskyrus taikos palaikymą, nekalbama, tvirtina, kad Aljansas ir toliau yra kolektyvinės gynybos pagrindas. Vietoj to, kad būtų atsižvelgiama į akivaizdžius strateginės aplinkos pokyčius, politiškai teisingas mąstymas nepaliaujamai sieja Aljansą su 1999 m. Strateginėje koncepcijoje įtvirtinta mantra, kad „pagrindinėmis Aljanso saugumo užduotimis ir toliau išlieka būtinybė išlaikyti deramą karinį pajėgumą ir aiškų pasirengimą darniai veikti kartu bendros gynybos labui“ ir kad koviniai pajėgumai taip pat „sudaro Aljanso gebėjimo prisidėti prie krizių prevencijos ir krizių valdymo pagrindą“. Struktūra, procedūromis, kalba bei kultūra ir toliau palaikomas organizacijos, privalančios būti pasirengusia atremti didžiausius karinės agresijos pavojus, įvaizdis. Kaip tik daugiausia pagal šį standartą iki šiol dar ir sprendžiama apie pajėgumų trūkumus. Lygiai taip pat ir komandinė struktūra, nors ir ganėtinai pakeista, tebelieka pritaikyta senajam modeliui, o ne naujoms užduotims. Pačios paskutinės naujovės – NRF ir Sąjungininkų pajėgų transformacijos vadavietė – buvo specialiai sukurtos tariamam NATO aukštos karinės galios deficitui panaikinti.
|
|
|
Til tross for dette er myten, som fortsatt finnes i Brussel, at Alliansens hovedoppgave fortsatt er å være klar til å bekjempe enhver direkte, militær trussel mot den territorielle integriteten til medlemmene. De samme NATO-kommunikeer, som fortsatt ikke snakker om annet enn fredsbevaring, hevder at Alliansen fortsatt er grunnlaget for kollektivt forsvar. I stedet for å omfavne de åpenbare endringene i det strategiske miljøet, knytter politisk korrekt tenkning Alliansen til det mantra som ligger i dets siste strategiske konsept fra 1999 om at ”opprettholdelse av en adekvat, militær evne og klar beredskap til å handle kollektivt i det felles forsvar, fortsatt står sentralt i Alliansens sikkerhetsmål” og at evnene til krigføring også er ”grunnlaget for Alliansens evne til å bidra til konflikthindring og krisehåndtering”. Strukturen, prosedyren, språket og kulturen i organisasjonen fortsetter å formidle budskapet om at den må møte de største farene ved militær aggresjon. Manglende evner blir fortsatt i stor grad definert av denne standarden, akkurat som kommandostrukturen, selv om den har vært betydelig tilpasset, fortsatt er formet for den gamle modellen, ikke den nye oppgaven. De siste nyvinningene, NRF og Den allierte transformasjonskommando, ble utrykkelig etablert for å håndtere NATOs tilsynelatende mangler i den mest avanserte militærmakt.
|
|
|
Mimo to, mit utrzymywany w Brukseli głosi, że podstawowym zadaniem Sojuszu pozostaje utrzymanie gotowości do obrony przez jakimkolwiek bezpośrednim zagrożeniem wojskowym dla integralności terytorialnej państw członkowskich. Te same komunikaty NATO, które nieustannie nie mówią o niczym innym, niż o misjach pokojowych, zapewniają, że Sojusz pozostaje podstawą kolektywnej obrony. Zamiast chętnie zaakceptować oczywiste zmiany w środowisku strategicznym, polityczna poprawność przywiązuje Sojusz do mantry zawartej w jego najnowszej Koncepcji Strategicznej z 1999 roku, która głosi, że „podstawowym celem strategicznym Sojuszu jest utrzymanie stosownego potencjału wojskowego oraz zdecydowanej gotowości do podejmowania wspólnych działań w ramach obrony zbiorowej”, a zdolności do prowadzenia działań bojowych są także „podstawą zdolności Sojuszu do przyczyniania się do zapobiegania kryzysom i zarządzania kryzysowego.” Struktura, procedura, język i kultura tej organizacji nadal przekazują komunikat, że Sojusz musi sprostać najpoważniejszym zagrożeniom związanym z agresją wojskową. Niedobory zdolności są nadal w dużym stopniu definiowane według tego standardu, podobnie jak struktura dowodzenia – chociaż znacząco dostosowana – nadal wzorowana jest na starym modelu, a nie na nowym zadaniu. Najnowsze innowacje – NRF oraz Sojusznicze Dowództwo ds. Transformacji – były wprowadzone specjalnie po to, aby zaradzić rzekomym brakom Sojuszu w zakresie najbardziej zaawansowanej potęgi wojskowej.
|
|
|
În pofida acestui fapt, mitul care dăinuie în continuare la Bruxelles este acela că sarcina primordială a Alianţei este de a fi pregătită să înfrângă orice ameninţare militară directă la adresa integrităţii teritoriale a oricăruia dintre membrii săi. Aceleaşi comunicate NATO privind exclusiv menţinerea păcii, care sunt emise în continuare, subliniază că Alianţa rămâne baza apărării colective. În loc să ţină cont de schimbările evidente din mediul strategic, gândirea corectă din punct de vedere politic leagă Alianţa de laitmotivul celei mai recente Concepţii Strategice din 1999, potrivit căreia “menţinerea unei capabilităţi militare adecvate şi a unei pregătiri reale de a acţiona în mod colectiv în cadrul apărării comune rămâne în centrul obiectivelor de securitate ale Alianţei”, iar capabilităţile pentru ducerea războiului constituie de asemenea „baza capacităţii Alianţei de a contribui la prevenirea conflictelor şi gestionarea crizelor”. Structura, procedurile, limbajul şi cultura organizaţiei continuă să transmită mesajul că aceasta trebuie să poată răspunde în cazul celor mai mari pericole de producere a agresiunilor militare. Deficienţele în domeniul capabilităţilor sunt şi acum definite în mare măsură în conformitate cu acest standard, după cum o demonstrează faptul că structurile de comandă, care, deşi sunt modificate în mod considerabil, rămân pe mai departe modelate pentru a corespunde vechiului model şi nu noii misiuni. Cele mai recente inovaţii, NRF-ul şi Comandamentul Aliat pentru Transformare, au fost concepute în mod special pentru a răspunde presupusului deficit al NATO în privinţa asigurării unei forţe militare de vârf.
|
|
|
Несмотря на это, в Брюсселе поддерживают миф о том, что первостепенной задачей Североатлантического союза все еще является обеспечение готовности отразить любую прямую военную угрозу территориальной целостности ее государств-членов. В тех же коммюнике НАТО, в которых не говорится ни о чем другом, кроме миротворчества, по-прежнему утверждается, что Североатлантический союз остается основой коллективной обороны. Вместо того чтобы принять очевидные изменения в стратегической обстановке, политикорректное мышление заставляет Североатлантический союз повторять мантру, содержащуюся в его последней стратегической концепции 1999 года: «поддержание адекватного военного потенциал и явной готовности к совместным действиям в совместной обороне по-прежнему занимает центральное место в задачах безопасности Североатлантического союза», а военный потенциал является также «основой способности Североатлантического союза содействовать предотвращению конфликтов и кризисному регулированию». Структура, процедуры, формулировки и культура этой организации по-прежнему выражают идею о том, что она должна противостоять самым большим опасностям военной агрессии. Дефицит военного потенциала все еще в значительной степени определяется по этому стандарту, аналогично структурам управления объединенными вооруженными силами, которые хотя и подверглись значительной адаптации, но по-прежнему соответствуют старой модели, а не новой задаче. Самые последние нововведения, в частности, СР НАТО и Командование по трансформации ОВС НАТО, были созданы специально для ликвидации предполагаемого дефицита НАТО в области сил и средств для ведения высокоинтенсивных боевых действий.
|
|
|
Napriek tomu sa v Bruseli udržuje mýtus, že hlavnou úlohou Aliancie zostáva pripravenosť poraziť akúkoľvek priamu vojenskú hrozbu proti územnej celistvosti jej členov. Komuniké NATO, ktoré pokračujú výlučne mierovými operáciami, presviedčajú, že Aliancia zostáva základom kolektívnej obrany. Namiesto toho, aby zohľadnilo jasné zmeny v strategickom prostredí, politicky správne myslenie spája Alianciu s mantrou obsiahnutou v jej ostatnej Strategickej koncepcii z roku 1999, že „udržanie primeranej vojenskej spôsobilosti a jednoznačná pripravenosť konať spoločne v kolektívnej obrane zostávajú ústredným prvkom bezpečnostných cieľov Aliancie“ a že spôsobilosti na vedenie vojnového konfliktu sú zároveň „základom schopnosti Aliancie prispieť k k prevencii konfliktov a krízovému manažmentu“. Štruktúra, postupy, jazyk a kultúra organizácie naďalej šíria odkaz, že musí dokázať odpovedať na najvyššiu hrozbu vojenskej agresie. Nedostatky vo vojenských spôsobilostiach sa naďalej do veľkej miery definujú týmto štandardom. Takisto veliace štruktúry, aj keď značne upravené, zodpovedajú starému modelu, nie novým úlohám. Najnovšie inovácie, NRF a Spojenecké velenie pre transformáciu, boli vytvorené s cieľom napraviť údajný deficit NATO v oblasti bojového potenciálu najvyššej intenzity.
|
|
|
Kljub temu pa se je v Bruslju ohranil mit, da je primarna naloga zavezništva še vedno pripravljenost na zmago nad vsako neposredno vojaško grožnjo ozemeljski celovitosti njenih članic. Ista Natova sporočila, ki ne govorijo o ničemer drugem kot o mirovnih operacijah, pa hkrati trdijo, da zavezništvo ostaja podlaga za kolektivno obrambo. Namesto da bi sprejeli te očitne spremembe v strateškem okolju, politično korektno razmišljanje sili zavezništvo k spoštovanju mantre, ki jo vsebuje najnovejši Strateški koncept iz leta 1999, namreč da "ohranjanje ustreznih vojaških zmogljivosti in jasna pripravljenost na kolektivno ukrepanje pri skupni obrambi ostajata osrednjega pomena za varnostne cilje zavezništva" in da so bojne zmogljivosti "podlaga tudi za sposobnost zavezništva, da prispeva k preprečevanju konfliktov in obvladovanju kriznih razmer". Struktura, postopek, jezik in kultura organizacije še vedno dajejo vedeti, da mora biti zavezništvo pripravljeno na največje nevarnosti vojaškega napada. Prav ta kriterij je tisti, ki v pretežni meri še zmeraj opredeljuje pomanjkljive zmogljivosti, pa tudi poveljniške strukture – čeprav so bile precej prilagojene – so še vedno enake tistim, ki so bile oblikovane za stari model in ne za novo nalogo. Najnovejše spremembe, NRF in poveljstvo zavezniških sil za preoblikovanje, so bile vpeljane prav z namenom, da odpravijo domnevni primanjkljaj Nata na področju vojaških sil za intenzivno bojevanje.
|
|
|
Попри все це, Брюссель продовжує підтримувати міф про те, що головним завданням НАТО залишається готовність до відбиття прямої військової загрози територіальній цілісності країн-членів. Ті ж самі комюніке НАТО, в яких йдеться виключно про миротворчу діяльність, наголошують, що Альянс залишається основою колективної оборони країн-членів. Замість того, щоб усвідомити очевидні зміни стратегічних реалій, Альянс, керуючись принципами політичної коректності, повторює “мантру”, зафіксовану в чинній Стратегічній концепції організації від 1999 року: “Підтримка належного рівня обороноздатності та готовності до спільних дій щодо забезпечення колективної оборони і надалі займатимуть чільне місце серед цілей Альянсу” і продовжує стверджувати, що сили та засоби ведення війни лежать в основі “здатності Альянсу сприяти запобіганню конфліктам та врегулюванню кризових ситуацій”. Структура, процедура, мова та культура організації зорієнтовані на забезпечення здатності Альянсу відповідати найвищим стандартам, що диктуються завданнями протистояння військовій агресії. Прогалини в обороноздатності все ще значною мірою визначаються саме цими стандартами, так само, як командні структури, попри їх суттєву трансформацію, залишаться пристосованими до старої моделі оборони, а не до сучасних завдань. Останні інновації, такі як СРН та Стратегічне командування з питань трансформації, були впроваджені саме тому, що Альянсу нібито бракує військових сил та засобів, придатних до виконання складних військових операцій.
|
